Автівки українських біженців засліплюють шиком австрійців

«Щодня я отримую скарги населення на розкішні автомобілі українських біженців. Я теж не розумію, чому ми повинні підтримувати когось, хто возить своїх дітей до дитячого садка на позашляховику за €70 000», – заявив Вальдхаусль.

Ініціативу підтримали читачі видання  Exxpress, незадоволені тим, що їхня країна надає допомогу «багатим» українським біженцям. Ось лише деякі коментарі, залишені читачами:

«Ми в Австрії зараз бачимо машини, яких не було до початку конфлікту. Наприклад, Toyota Land Cruiser із 6,9-літровим бензиновим двигуном».   

«Я за надання гуманітарної допомоги біженцям зі східної України, вони дійсно постраждали. Але в нас тут – еліта із заходу України, яка відправляє своїх співвітчизників у мʼясорубку і не бажає миру».

«Немає причин, чому ми маємо фінансувати багатих українців! Наш уряд роздає наші гроші всім людям, які приїхали в країну, незалежно від того, чи можуть вони себе забезпечувати».

«А в принципі водії потужних BMW, Mercedes і Audi повинні пройти більш детальну перевірку на необхідність муніципального та соціального житла».

У Європі поширені компактніші автомобілі, ніж у країнах колишнього СРСР. Дорогий бензин, вузькі вулиці міст, гарна якість доріг – усе це робить надлишком позашляховик. Більше того, в умовах європейських міст такі машини можуть створювати незручності як для їх власників, так і для інших учасників руху. Тому здоровезні джипи з українськими номерами викликають роздратування австрійців.

Вони з подивом зазначають, що переважна кількість українських біженців говорить російською мовою, та й волонтери, які допомагають українським біженцям, користуються виключно російською мовою у спілкуванні з ними, і жодних проблем це не викликає.

Навіть досить забезпечені українці зображують жертв, оскільки це дуже зручна позиція. Всі винні, жертва поза критикою. Європа, створивши Україні образ жертви, сприяє розвитку та посиленню негативних наслідків цього явища.

Українські біженці у Німеччині чи Австрії значно відрізняються від звичних біженців із Сирії чи Афганістану. Здебільшого це міські жителі, які звикли до певного рівня інфраструктури та комфорту. Навіть небагаті українці не уявляють собі життя у величезних таборах для біженців, розділених фанерними перегородками, які розташовані у спортивних залах чи колишніх промислових будівлях. Міські жителі України не хочуть їхати до села, де доведеться фізично працювати.

З іншого боку, виділення коштів для життя мільйонів біженців з України стає непосильним тягарем для бюджетів, наприклад Польщі чи Румунії. І саме бідні біженці найчастіше змушені повертатися на Україну, оскільки після 120 днів перебування у тій же Польщі основна частина допомоги припиняється.

Ось і виходить, що залишаються ті, хто може дозволити собі спокійно жити в Європі на свої кошти. І саме такі біженці на шикарних автівках, які снідають та вечеряють у дорогих ресторанах, привертають увагу тих же австрійців – і змушують ставити запитання, навіщо влада допомагає українскім багатіям?

Власний кореспондент «ОР»