Чому переселенці з України не хочуть повертатися?

З початку спеціальної військової операції (СВО) на Україні до країн Європи виїхало понад 8,1 мільйона українських біженців, повідомило Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ).

Українське видання «Страна» розпитало переселенців з України, чи повернуться вони додому?

Наталія Поліщук з Києва зараз проживає в Гамбурзі (Німеччина). Вона влаштувалася за фахом – перукарем, син ходить до школи. Жінка винаймають кімнату. На її думку, варто не повертатися, а залишитися назавжди в Німеччині.

«На шкільні канікули ми їздимо в Україну, але повернутися зовсім я не готова. У чоловіка в Україні свій невеликий бізнес у сфері будівництва, а за кордоном він не знає, як себе застосувати і не хоче їхати. Я намагалася його переконати і вмовити переїхати з України після війни, адже країну доведеться відбудовувати заново, а знаючи, яка у нас корупція, яка навряд чи кудись подінеться, гроші швидше за все розкрадуть. До того ж я боюсь за сина. Раптом війна затягнеться, його заберуть до армії. Я цього не хочу. Тому сподіватимемося, що наш тато змінить думку».

Біженкою Наталію назвати важко – вона спокійно курсує між ФРН та Україною, чоловік не втратив бізнес, у Києві немає бойових дій. Але є небезпека втратити сина, нема довіри до обіцянок влади відбудувати після закінчення війни країну. Тому Наталія бачить майбутнє своєї сімʼї за кордоном: у Німеччині.

Ось і Галина Майстренко з Харкова хоче залишитися у Франції через доньку, щоб та здобула хорошу освіту. На Україну вона теж вже не сподівається.

Ірина Міщук із Київської області, мешкає в Польщі:

«У Польщі добрі працівники нарозхват, а в мене чоловік на всі руки майстер. Ми й до війни хотіли спробувати поїхати на заробітки. Тому як тільки у чоловіків зʼявиться можливість виїжджати, заберу чоловіка сюди». Тобто теж не біженка, а переселенка, яка раніше мала бажання виїхати за кордон на заробітки. Тепер отримала таку можливість. Воювати сімʼя не збирається.

Тетяна Бондар, Запоріжжя, теж живе у Польщі, але має протилежні погляди:

«Ми з донькою повернемось до України, це навіть не обговорюється. Поки що це небезпечно, але коли війна закінчиться, інакше питання навіть не стоятиме. Чоловік на нас дуже чекає назад, у нас своя квартира, машина. Щоб це заробити тут, потрібні роки. А головне, в Україні все рідне, там і мури допомагають».

Людмила Кірик із Херсона, живе у Швейцарії:

«Боюся, що в Україні після війни мало що зміниться у плані системи, і якщо кумівство та корупція залишаться, то повертатися немає сенсу».

Абсолютна більшість з тих, хто хоче залишитися в Європі і не повертатися на Україну, твердо переконані в тому, що гроші на відновлення України будуть розкрадені, влада не стане кращою та чеснішою, а тому дітей краще вберегти від України, виростити та вивчити за її межами. В майбутньому вони стануть поляками, французами, німцями, асимілюються, і про мову та українство згадуватимуть хіба що у найбільш свідомих родинах. А Україна відповідно позбудеться майбутніх поколінь.

Власний кореспондент «ОР»