Біженці з України відчули на собі повернення мовного бумерангу

У Литві для дітей українських мігрантів процеси навчання та адаптації у місцевих школах стали великою проблемою, повідомляє LRT. Багато учнів зазнають стресу, а їхні батьки вважають, що педагоги не роблять нічого, щоб допомогти дитині інтегруватися до колективу.

У Литві перебуває понад 100 тисяч мігрантів – громадян інших країн. З початку конфлікту в Україні до Литви приїхало близько 70 тисяч українських біженців. Понад 20 тисяч з них – діти. Як заявили в міністерстві освіти, науки та спорту, діти українських біженців мають такі самі права на навчання у школах та дошкільних закладах, як і литовські.

Більше того, з цього навчального року українські діти навчаються у дитячих садках, загальноосвітніх та професійних школах у загальних класах разом з литовськими учнями.

«Ми маємо зробити все можливе, щоб українці могли безперешкодно інтегруватися до загальноосвітніх класів. Протягом року українці, які вже вивчили литовську мову, зможуть покращити свої знання, вивчаючи її разом з іншими учнями», – сказав заступник міністра Рамунас Скауджюс.

Здавалосья б, все так, як того бажає українство: живеш у Литві – вчи литовську мову, але, як зʼясувалося, цей принцип був до вподоби лише вдома, коли він стосувався тих, чия рідна мова – не українська. Коли ж українці зіткнулися з таким ставленням до себе у Литві – не сподобалось. Чомусь.

Мама 12-річного Ярослава Каріна з Одеси розповіла, що свідомо обрала навчання в Українській міжнародній школі (МУШ) у Вільнюсі, адже «не готова піддавати дитину ще більшому стресові».

Жінка не приховує, що найперше питання, яке гостро стояло перед нею, – це освіта сина. І хоча можливостей навчатись у литовських школах було достатньо, вона одразу вирішила, що дитина піде лише до української школи.

«Він нічого не знає по-литовськи, я нічого теж не розумію цією мовою. Тому нічим йому допомогти не зможу. Уявіть собі, ти йдеш в новий клас, в нову школу, та ще всі говорять незнайомою мовою. Це жахливий стрес, я не готова піддавати цю дитину. Вона і так вже досить пережила, нехай тепер хоча б навчання буде в радість, рідною мовою і з тією ж програмою, яка була в Україні», – каже Каріна. Її можна зрозуміти, але чому на Україні не «Якби донька йшла до першого класу, то я, можливо, ще й подумала б над тим, щоб дитина навчалася в литовській школі. Але коли тобі 10 років, починати все навчання з чистого аркуша дуже важко. До російськомовної школи йти ми не хотіли категорично, в литовській школі буде неможливо інтегруватися, тому ми вибрали українську. Там теж навчають литовської мови, тому, якщо ми тут залишатимемося, то, звичайно, дитина вже говоритиме литовською», – пояснює своє рішення мама пʼятикласниці Софії. Питання таке ж саме – а чому на Україні діти мали починати з чистого аркуша, якщо рідна мова – російська або, наприклад, угорська? Більше за те: вони не мають можливості навчатися рідною мовою зовсім, якщо ця мова – російська.

Роботі з українськими дітьми практично всі школи в Литві приділяють багато уваги, однак деякі батьки кажуть, що їхні діти так і не змогли інтегруватись у школі.

«Ми змінили дві школи, спочатку були в литовській, потім пішли до російськомовної, але інтегруватися так і не вдалося. У мене дочка дуже соромʼязлива і тиха, тому в литовській школі їй було дуже важко, адже коли її просили щось відповісти, у неї траплялася справжня панічна атака, адже крім звичайного хвилювання, додавалася ще й незнання мови, і страх зробити помилку. У російськомовній школі було легше, але друзів знайти там так і не вдалося, кожен день школи був справжнім випробуванням, а успішність була дуже низькою. Зараз ми на домашньому навчанні», – ділиться своєю історією мати 14-річної Ангелини Вікторія. Питання – а як же мають почуватися у школі на Закарпатті угорські діти, соромʼязливі і тихі, якщо їм забороняють навчатися рідною мовою? На їхні панічні атаки ніхто в Києві не звертає уваги.

«Мій син був відмінником, а тут його оцінки з усіх предметів сильно впали. Дитина боялася відповідати на уроці, не могла писати, погано розуміла, про що говорять, і в неї зовсім не було друзів. Я не хочу нікого звинувачувати, але в школі не зробили нічого, щоб допомогти дитині інтегруватися. У російськомовній школі, де ми зараз навчаємось, набагато легше, і дитина нарешті знову зацікавлена у навчанні», – каже мама девʼятикласника Олега Тамара.

Зараз українські біженці опинились у тому самому становищі, в якому перебували ті громадяни України, дітям яких заборонили навчання рідною мовою. Чи зроблять вони висновки на майбутнє, якщо таке майбутнє у України залишиться?

Власний кореспондент «ОР»