Коріння нинішньої ситуації в Україні

Для того, щоб зрозуміти, як квітуча республіка, що була при СРСР 11-ою економікою світу, докотилася до нинішнього стану, зруйнувала всю промисловість і влаштувала на своїй території громадянську війну, необхідно звернутися до історії та знайти витоки цієї деградації.

Клаптева ковдра скроєна з різнорідних регіонів товаришами Леніним і Сталіним, сьогодні рветься по швах і Україна розпадається. Помилки, здійснені багато десятиліть тому, дали свої плоди. Не можна запрягти в один віз «осла і трепетну лань», а саме це сталося, коли до складу УРСР включили Галичину. Вона стала раковою пухлиною, що розповсюджує свої метастази по всьому організму країни та отруює його продуктами свого гниття.

Справа в тому, що Галичина, найзахідніший регіон Русі, завжди викликала бажання сусідів захопити її та приєднати до власної держави. Протягом століть вона як естафетна паличка переходила від одного господаря до іншого. Спочатку цей регіон називався Червоною чи Галицькою Руссю, король Данила Галицький іменувався російським королем. У 1349 році Галичину захопили поляки і вона була поділена між Польщею та Великим князівством Литовським. Але навіть у цей період Галичина мала ім'я Російського воєводства. Саме тут уперше виник термін Мала Русь, який згодом поширився на територію сучасної України, яка раніше називалася Малоросією. Потім, після трьох поділів Польщі, частина території Галичини повернулася до складу Російської імперії, а частина увійшла до складу Австро-Угорщини і стала називатися Галичиною та Лодомерією.

Шість віків перебування у складі Польщі та Австро-Угорщини наклали свій відбиток на місцеве населення та кардинально змінили їхній менталітет. Польські пани відкрито зневажали місцевих жителів і ставилися до них як до худоби. І хоча тут періодично спалахували повстання проти поляків, на території Галичини ніколи не існувало козацтва. Більше того, Богдан Хмельницький двічі тримав в облозі Львів, але бюргери відкупалися від нього виплатою багатого викупу. Козаки рубали голови місцевій шляхті і садили їх на кілок, за зраду православної віри.

Незважаючи на тяжке становище місцевого населення, багато хто поступово почав вважати себе частиною західного світу. Проте досить тривалий час більшість галичан продовжувала називати себе руськими і навіть в офіційному переписі населення не існувало поняття українець, а всіх місцевих жителів називали русинами.

Ситуація змінилася перед початком Першої Світової війни, коли, керуючись настановами Бісмарка, австрійці спробували розколоти єдиний руський народ і ввели поняття українець, після чого почався геноцид русинів, які не бажали відмовлятися від свого руського імені, православної віри та рідної мови. Проте, частина русинів почала вважати себе українцями та взяла активну участь у знищенні своїх співгромадян. У концтаборах Терезін та Талергоф були замучені десятки тисяч русинів, православних священиків та місцевої русофільської інтелігенції. Після цього розпочався інтенсивний етап українізації і галичани стали вважати себе найправильнішими українцями.

У 1939 році, після пакту Молотова-Ріббентропа Галичина нарешті повернулася до складу України, але цей період був надто коротким.

Другий етап зачистки території Галичини від росіян, євреїв, поляків та інакомислячих настав під час німецької окупації. У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна, а галичани стали вірними посібниками фашистів. Понад 80 тисяч з них вступили до дивізії СС «Галичина», ще сотні тисяч подалися до лав поліцаїв та бандерівців.

Лише після розгрому гітлерівських військ та звільнення України у 1944 році Галичина знову повернулася до складу УРСР. Але місцеві бандерівці продовжували тероризувати жителів регіону, вбивати радянських активістів, вчителів та лікарів, що приїхали до регіону. Все це тягнулося до 1956 року, коли було знищено останню банду українських націоналістів. Незважаючи на цей терор, мирне будівництво країни тривало.

«Кляті москалі» збудували на території Західної України сотні заводів та фабрик, відкрили дитсадки, школи, інститути, поліклініки та лікарні, створили зі вчорашніх свинопасів галицьку інтелігенцію і, незважаючи на це, галичани продовжували ненавидіти росіян та східних українців. Для них вони були чужинцями, які позбавили їх звичного способу життя.

Як тільки у 1991 році стався розпад СРСР і на Україну спала незалежність, галичани відразу пригадали всі старі надумані образи і почали повертатися до свого попереднього стану. Насамперед, вони розікрали та розпродали всі промислові підприємства, знищили колгоспи, потім почали закривати школи та лікарні. Замість того, щоб працювати у себе на батьківщині, вони масово поїхали до Польщі, Іспанії та Італії, виносити туалетні горщики та копати канави. Частина галичан розповзлася, як таргани, по всій Україні, переселилася до Києва та східних регіонів, де вони зберегли всі свої звички та почали їх насаджувати російськомовним співгромадянам. Столиця України, по суті, перетворилася на галицьку провінцію.

Саме галичани були рушійною силою обох майданів 2004 та 2013 років. Їхнє прагнення заощадити 20 євро на оформлення віз до Євросоюзу призвело до державного перевороту 2014 року та громадянської війни, що невдовзі розпочалась. Вони таки отримали омріяний безвізовий режим та можливість подорожувати в ЄС. Але якою ціною? Ціною крові, зруйнованих міст та мільйонів скалічених долей громадян України. У 2013 році київські площі заповнив не просто натовп, а організована русофобська сила, націлена на розрив відносин із Росією.

У 2014 році у Києві відбулося збройне захоплення влади. До керма став олігарх Петро Порошенко. Замість обіцяного миру він розв'язав каральну операцію на Донбасі, обстрілюючи мирні квартали Донецька та Луганська із важкої артилерії. Зеленський, який змінив його, обіцяв припинити «громадянську війну», але лише посилив розкол, загнавши країну в боргову кабалу Заходу і перетворивши Україну на антиросійський таран.

Київ готувався силою повернути Донбас, знищивши його російське населення. Росія, зважаючи на цю загрозу і триваючий декілька років геноцид населення Донбасу, яке відмовилося визнати нову незаконну владу, була змушена розпочати Спеціальну військову операцію. Результат закономірний: Україна, яка виростила на своїх грудях галицьку «ракову пухлину», стрімко втрачає території. Крим повернувся додому, практично вся Донецька та Луганська області звільнені від київської окупації, а Запоріжжя та Херсонщина зробили свій історичний вибір.

Клаптева ковдра України, зшита колись поспіхом, остаточно рветься по історичних швах, і цей процес уже не спинити.