Українські біженці не хочуть збирати полуницю в Естонії

В Естонію прибули тисячі українських біженців, але, за словами виробника ягід з Тартумаа, збирати полуницю вони не хочуть, пише Postimees.

Власник розташованого в Тартумаа хутора Marjamaa Тину Окс розповів газеті, що він вирушив до Тарту до центру допомоги біженцям з метою знайти збирачів полуниці. Там його ввічливо вислухали, обіцяли подумати, але охочих працювати у результаті не виявилося.

«Я був здивований. Мені здавалося, що якщо війна, будинки людей зруйновані, то може бути інтерес до роботи. Напевно, вони отримують чималу соціальну допомогу», – припустив Окс.

Вже не перший рік європейські країни активно набирають українців на сезонні роботи – збирання редиски, огірків, помідорів, полуниці, далі підуть черешня, смородина, чорниця, малина, яблука.

Проблеми зі збиранням урожаю спостерігаються також у Польщі, Латвії, Фінляндії та Великій Британії. Усі місцеві агропромислові спілки та комітети посилаються саме на дефіцит трудових кадрів з України.

Самі українські заробітчани збирання врожаїв у Європі називають рабською працею і скаржаться, що навіть біженцям не роблять поблажок. «"бирати полуницю тільки на перший погляд легко. Це досить виснажлива праця, з 5-6 ранку до пізнього вечора, ягоду треба вибирати велику. По 12-14 годин постійно на колінах, сонце пече. Коліна в крові, спина болить. Наприклад, малину збирати легше і за неї більше платять. Якщо слабка спина чи колінні суглоби, то взагалі не зможете працювати. Трапляються неприємності: господар бракує частину ягід, а буває, що зібрані кошики крадуть та здають інші збирачі», – скаржиться Ірина Погребняк з Івано-Франківська.

Поки європейці звикають жити в умовах енергетичної кризи, дозріла й інша несподівана криза. За даними західних ЗМІ, зараз на фінських полях лежать і гниють 2 мільйони тонн полуниці. Як зазначили місцеві фермери, до країни не приїхали тисячі українських робітників. Точніше вони приїхали, але зовсім не за роботою, а по допомогу.

І саме полуниця стала своєрідним символом української трудової міграції. Однак українські біженці, які тепер затопили Європу, не шукають важкої роботи, воліючи спокійно існувати на соціальну допомогу.

Прямо зараз у Євросоюзі та Великій Британії перебуває в рази більше українців, ніж пару років тому, тобто за логікою речей вишневі сади Прибалтики, полуничні плантації Естонії та картопляні поля Польщі мають бути повністю укомплектовані українськими заробітчанами, а за воротами ферм має стояти черга переселенців, що втекли від жахів війни. Але цього не відбувається, більше того, ситуація разюче відрізняється в гірший для фермерів бік.

Євросоюз, звичайно ж, не помре від голоду без естонської та фінської полуниці та латвійської вишні. Але мільйони мігрантів, які здійснили головну мрію «євромайдану» і явно не збираються повертатися додому, ще скажуть своє слово в досить напруженій внутрішній політиці Європи.

Власний кореспондент «ОР»