Українським біженцям в Ірландії дали добу на виселення

Понад 40 українських біженців в одному з центрів розміщення у Голуеї зіткнулися з невизначеним майбутнім після отримання звісток про те, що їхній будинок у жіночому монастирі сестер милосердя у Лугрі закривається повідомляє телерадиокомпания RTE.

Мешканцям було надано повідомлення за 24 години про те, що вони переїдуть до нового житла в інших частинах країни.

У квітні 2022 року понад 50 громадян України поступово переїхали до монастиря, коли його було перепрофільовано до центру розміщення біженців.

В даний час в монастирі проживає 41 мешканець, у тому числі кілька дітей.

Українцям повідомили, що їх буде переселено наступного дня.

У листі від керуючої компанії говорилося, що монастир закривається через суттєві проблеми з регулюванням пожежної безпеки.

Жителям були надані подробиці про їхнє нове житло в різних місцях по всій країні.

Новина стала шоком для українських біженців.

Альбіна живе у монастирі з квітня 2022 року, але вчора їй запропонували альтернативне житло.

«Звичайно, ми були шоковані, бо думали, що це місце схоже на наш будинок», – сказала вона.

«У багатьох людей тут є робота або у них діти в школі. Деякі люди навчаються в університетах Голуея, і раптово їх доводиться переводити в тимчасове житло, а це далеко від Голуея.

Вони не можуть їздити до Голуея на навчання, і зараз не той час, коли вони можуть знайти якесь житло, тому що в Ірландії дуже важко знайти якесь житло», – каже Альбіна.

Інший житель – Алекс, чий восьмирічний син щойно закінчив другий клас у місцевій школі в Лугрі, також висловив свій сум у звʼязку з новинами про планований переклад.

«Дитині було дуже важко звикати до школи. Йому дуже важко переїжджати. Це дуже хороше місто. Моїй дружині запропонували тут роботу – допомогу людям похилого віку. Я не знаю, що ще я можу сказати».

Інофрмація про ці події швидко поширилися у Лугрі.

Член місцевої ради Фіанна Файл Шейн Керлі висловив своє розчарування планами переселення, розробленими для української громади, яка проживає в монастирі:

«У деяких випадках їх збиралися відправити за 100 км. У вас є маленькі діти, які інтегровані до шкіл, і ці діти, по суті, щойно вирвані з коренем, і їх збираються відправити в іншу частину країни».

Зрозуміло, що притулок у монастирі – це не власне житло, і біженці з України не можуть жити так, як хочуть вони, це не дозволяє статус. Вихід є – виходити з-під опіки держави, власними силами утримувати сімʼю, орендувати житло,  намагатися бути частиною місцевого суспільства. Але все це важко, особливо для тієї частини біженців, яка збирається повертатися додому після закінчення бойових дій. Тож доведеться  примиритися з залежністю від приймаючої сторони.

Власний кореспондент «ОР»