ссылка

Володимир Щербицький і квітуча Українська РСР

Увеличить шрифт
А
А
А

17 лютого 1918 року у Верхньодніпровську Катеринославської губернії (нині Дніпропетровської області) Української Народної Республіки у сім'ї робітника народився Володимир Васильович Щербицький (1918 – 1990) – партійний та державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК Комуністичної партії України (1972–1989). Депутат Верховної Ради СРСР (1958 – 1989), член Президії Верховної Ради СРСР (1972 – 1989). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977). Учасник Великої Вітчизняної війни.

Закінчив механічний факультет Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (1941), у роки Великої Вітчизняної війни навчався у Військовій академії хімічного захисту (Самарканд), служив у Закавказзі у танковій бригаді.

У 1948-1954 роках був на партійній роботі в Дніпродзержинську, з 1954 року другий, а з 1957 року – перший секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ. У 1957-1961 роках секретар ЦК КП України. У 1961 – 1963 та 1965 – 1972 роках голова Ради міністрів УРСР. З 1972 до 1989 року – перший секретар ЦК КП України.

За роки перебування В.В. Щербицького на найвищих посадах УРСР економічний потенціал республіки зріс майже вчетверо, а обсяги промислового виробництва – у п'ятеро. Вдвічі збільшилися обсяги виробленої сільськогосподарської продукції, до кінця 1980-х років вироблявся 51 млн. тонн зерна на рік. Чисельність населення Української РСР збільшилася з 43,1 млн. у 1961 році до 51,8 млн. осіб у 1990 році.

В Україні було 60% україномовних та 40% російськомовних шкіл, нових висот досягла культура. Провідним футбольним клубом СРСР стало київське «Динамо». У той же час була предметна реакція на деструктивні дії прихильників націоналістичної ідеології та греко-католицтва (уніатства).

У 1985 року під час виборів Генсека ЦК КПРС Щербицький «опинився» у відрядженні у США. А 28 вересня 1989 року на настійну вимогу Генсека ЦК КПРС Горбачова пішов у відставку з посади першого секретаря ЦК Компартії України. Його на цій посаді змінив Володимир Івашко, якого у червні 1990 року обрали головою Верховної Ради УРСР, але не переобрали на посаду першого секретаря ЦК КПУ (обрали С.І. Гуренка). Незабаром Івашко відмовився від посади голови Верховної Ради УРСР і опинився в Москві, зайняв посаду заступника Генсека ЦК КПРС, введену вперше з подання Горбачова. Головою Верховної Ради УРСР обрали Л.М. Кравчука.

А 24 серпня 1991 року комуністична фракція «239» у Верховній Раді УРСР виконала встановлення С.І. Гуренко – голосувати за прийняття Акту про незалежність України.

107
Поставить лайк: 75
Если Вы заметите ошибку в тексте, выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы отослать информацию редактору