ВООЗ намагається списати сплеск туберкульозу на COVID-19 та конфлікти, однак…

Вищі посадові особи ООН, лідери галузі охорони здоровʼя та активісти вимагають, щоб світ вкладав більше коштів у розробку нових вакцин та боротьбу зі сплеском туберкульозу, викликаним впливом COVID-19 та конфліктами, включаючи Україну та Судан, пише The Washington Post.

 «Конфлікти в Європі, Африці та на Близькому Сході ще більше ускладнили доступ до життєво важливих послуг для людей з туберкульозом. Ці проблеми стали перешкодою у боротьбі із захворюванням, звівши нанівець деякі із значних успіхів, яких ми досягли за останні 20 років у розширенні доступу до профілактики, тестування та лікування», – заявив генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоровʼя Тедрос Адханом Гебрейєсус.

Глава ВООЗ сказав, що зустріч на високому рівні у вересні має стати поворотним моментом у активізації прогресу у боротьбі з туберкульозом не лише шляхом розширення існуючих інструментів, а й розробки нових, включаючи протитуберкульозні вакцини.

Економічні наслідки COVID та конфліктів, насамперед в Україні, а тепер і в Судані, мають «величезний вплив» на зусилля щодо лікування людей з туберкульозом та діагностики нових випадків.

Україна має найбільшу кількість людей із туберкульозом у Європейському регіоні – 34 000, а також велику кількість людей із лікарсько-стійкою формою захворювання, сказала Лусіка Дітіу, виконавчий директор Партнерства «Зупинити туберкульоз».

Незважаючи на те, що багато українців під час конфлікту залишили країну, проте, за словами Дітіу, було зроблено значних зусиль для відстеження людей із цим захворюванням, але всіх непокоїть забезпечення доступу людей в Україні до лікування.

Дітіу сказала, що ситуація з хворими на туберкульоз через бойові дії і крах більшої частини системи охорони здоровʼя «ймовірно, схожа на бомбу сповільненої дії».

Наш коментар: Цікаво, що ВООЗ пояснює сплеск туберкульозу і COVID-19  конфліктами – мабуть, організація недостатньо відслідковувала ситуацію в Україні до пандемії та СВО. А якби відстежувала уважно, то сьогоднішні пояснення не знадобилися б.

Епідемія туберкульозу спалахнула в Україні невдовзі після розпаду Радянського Союзу, де боротьбі з цим захворюванням приділялася першочергова увага. Якщо у 1990 р. на 100 тис. населення в країні було 31,9 випадків вперше виявленого туберкульозу, то у 2006 р. таких випадків стало 83,5 на 100 тис. Смертність від туберкульозу в Україні у 2012 році була в 10 разів вищою від середньоєвропейської .

Після «євромайдану» грузинський міністр української охорони здоров'я Квіташвілі скасував закупівлю всіх імунобіологічних препаратів у Росії, і країна залишилася без щеплень від туберкульозу. Рівень захворюваності на туберкульоз серед дітей до 14 років за пʼять років збільшився на 9%.

Надалі ситуація лише погіршувалась з кожним роком. З подання в.о. міністра охорони здоровʼя Уляни Супрун, яку в народі прозвали «Доктор Смерть», у 2018 році скасували обов'язкову щорічну флюорографію, а діагностику туберкульозу почали проводити методом анкетування. Кількість фтизіатрів скоротилася більш ніж утричі, а ті, що залишилися, – практично всі пенсіонери. Діагностику та лікування хворих на туберкульоз передали сімейним лікарям. Тільки з 2013 по 2017 рік було закрито 23 тубдиспансери, 13 туберкульозних лікарень для дорослих та 10 протитуберкульозних санаторіїв. У 2019 році пішли ще далі та замінили стаціонарне лікування хворих на туберкульоз на амбулаторне. Але препаратів від туберкульозу не вистачає, оскільки їх закупівлю віддали іноземним агентам, і ліки надходять із затримкою на рік-два. На сьогоднішній день у країні практично немає протитуберкульозних установ, і хворі надані самі собі. Через відсутність своєчасного лікування в Україні значно зросла кількість випадків мультирезистентного туберкульозу, який не піддається терапії стандартними протитуберкульозними засобами. Тепер мільйони українських біженців вирушили до Європи і серед них чимала кількість хворих. Нині їхнє лікування буде проблемою Євросоюзу.

Власний кореспондент «ОР»