Захід цікавить вигода від конфлікту в Україні, жертви йому байдужі

Увеличить шрифт

Вашингтон, Брюссель, Лондон, Берлін, Париж стверджують, що, мовляв, у Києві самі ухвалюють рішення про продовження конфлікту або початок переговорів про його припинення, про вибір цілей для західної зброї на території Росії. У Києві ж заявляють –«Ми можемо і повинні повернути Україні бойову ініціативу в цій війні», «Кожен, хто завдає шкоди Росії, робить світ ближчим». Причому говорять не в підвалі і не в бомбосховищі.

І це може тривати доти, доки у Києва буде можливість воювати з РФ. Захід же робить усе можливе, щоб виснаження України і Росії тривало.

Мабуть, настав час для відкритого звернення до народу України з боку Росії з приводу реального стану справ і можливих варіантів розвитку ситуації. Захід цікавить вигода від конфлікту на Україні, жертви йому байдужі.

* * *

На Україні повинні знати, до чого призведе дощ доларів і євро, що насувається, нібито в інтересах безпеки і відновлення України.

Йдеться не тільки про гроші по лінії Світового банку, ЄБРР, окремих країн і фондів, а й за рішеннями Вашингтона ($61 млрд), ЄС (€50 млрд), G7 ($50 млрд). Йдеться також про гроші, обіцяні Україні в десятирічних безпекових угодах, підписаних з уже півтора десятками країн (американці кажуть, що угоди підпишуть 32 країни + ЄС). У НАТО погрожують щорічно витрачати на Україну щонайменше $40 млрд, рішення ухвалюватимуть у липні на саміті у Вашингтоні.

Без цих грошей Україна не може ні воювати, ні існувати. І про мир у неї, мовляв, немає права навіть говорити.

Нещодавно сумнозвісний майданщик і екс-генпрокурор України Луценко, почувши про заяву українського посла в Сінгапурі Зеленка про те, що Київ може взяти участь у саміті з питань України за ініціативою Китаю, прямо закипів: «Ми ж усвідомлюємо, що України без західної зброї вже б не було! І уяви собі, вони нас невтомно 2,5 роки фінансують десь на рівні половини держбюджету, вони нам невтомно постачають зброю десь на рівні 90%. І при цьому виявляється, що ми будемо домовлятися про мир практично сепаратно від них із головним глобальним суперником США і блоку НАТО, яким є Китай у союзі з Росією».

Власники грошей керують київським режимом, ватажок якого вважає себе суб'єктом політики, підпорядковуючи іноземцям державні структури влади і дозволяючи їм розпоряджатися ресурсами країни.

У Києві навіть не звертають уваги на еволюцію в поглядах своїх «друзів». Наприклад, свого часу сенатор США Ліндсі Грем* заявляв про конфлікт в Україні – «ми ніколи ще не витрачали гроші так вдало», потім – допомога Україні повинна надаватися шляхом безвідсоткового кредитування, а зовсім недавно заговорив про морквину для країн Заходу. Мовляв, на її території знаходиться критично важливих корисних копалин на 10-12 трильйонів доларів. «Якщо ми допоможемо Україні зараз, вони можуть стати найкращим діловим партнером, про якого ми коли-небудь мріяли. Вони можуть бути найбагатшою країною у всій Європі. Ми не хочемо віддавати ці гроші й активи Путіну, щоб він поділився з Китаєм».

Навіщо в Брюсселі починати переговори про прийом України в ЄС, якщо гроші вкладаються в продовження конфлікту?

* * *

У червні київський режим письмово зафіксував право ЄС контролювати витрачання 50 млрд євро, які Євросоюз має намір виділити Україні у 2024-2027 роках. А в ЄС створили комісію по боротьбі з корупцією і розкраданнями на Україні західної допомоги. Вона працюватиме аж до 2027 року.

Міністерство фінансів Німеччини взялося за фінансування проєкту з підтримки Мінфіну України, контроль за його реалізацією доручено здійснювати німецькій державній банківській групі KfW.

У травні при Міністерстві оборони України створено Раду донорів. Як повідомили в Києві, «до ради донорів інституційних реформ увійшли представники понад 20 країн та організацій, зокрема аташе з питань оборони, дипломатичні представники країн-партнерів, а також міжнародних організацій у сфері оборони, які працюють в Україні».

У червні урядом України сформовано наглядову раду «Енергоатому», троє з п'яти її членів – іноземці. Фактично у всіх великих держкомпаніях наглядові ради контролюються іноземцями, включно з Українською оборонною промисловістю (Укроборонпром).

Цього року уряд України виставляє на продаж близько 20 держкомпаній.

Україна не тільки утримується Заходом, вона управляється ним.

Україною впритул опікуються помічник держсекретаря США з енергетичних ресурсів колишній посол в Україні Пайєтт, спеціальний представник США з питань економічного відновлення України Пріцкер, безліч військових радників...