Або пишаймося, або їдьмо до Того!

Чергове «покращення» від Порошенка енд компані. Точніше, від хазяїв Порошенка енд компані. Монетизація субсидій. Це коли гроші видаються у «живому» вигляді, а отримувач ці «живі» гроші віддає за комунальні послуги.

Про цю монетизацію говорили вже говорили, балакали вже балакали, тринділи вже тринділи – і ось нарешті. Старт монетизації прийшовся на початок весни, 1 березня. Українським пенсіонерам, яких серед субсидіантів приблизно 70 відсотків, пообіцяли – мовляв, нічого робити не треба, гроші до вас прийдуть прямо додому, разом з пенсією. Сидіть собі та чекайте, дивіться телевізора, у якому вам Порошенко енд компані розкажуть про чудову та гарну монетизацію: з нею жіття буде кращим, тепло – теплішим, люди – багатішими та щасливішими (бо українське щастя докотилося вже до 133-го місця з 156-и, і відшукати його можна тільки десь між Того і Чадом, у далекій Африці). До речі, кажуть у тому Судані запалав президентський палац, у нас щось схоже – палають президентські крамниці «Рошен». Хоча багато хто мріє про те, щоб у нас теж було як у Судані…

Але ж повернемось до монетизації, яка мала б сама до пенсіонерів прийти, сама постукати у двері: «Відкривайте, людоньки, це я – пані Монетизація! Ось вам грошики – тримайте ширше кошики!». Але ж чекали-чекали добрі люди, дивилися – дивилися телевізора, який розповідав їм про гарнесенького та чеснесенького Порошенка, а гроші до хати не біжать і навіть не повзуть. Замість монетизації у двері ось-ось почнуть ломитися борги за тепло та світло. Що ж робити?

А тут телевізор каже: «Людоньки! Не бійтеся, не хвилюйтеся, за серце не хапайтеся! То був збій у системі, бо страшні російські хакери чогось там хакнули, і тепер гроші до вас не прийдуть, але ж ви самі за ними чапайте до відділень «Ощадбанка», де вони на вас спокійнісінько чекають. І буде вам щастя більше, ніж у Того».

Народ знову повірив, полавяся трошки на отих російськіх хакерів, які постійно щось в Україні хакають і заважають Порошенкові енд компані домогтися переможних перемог на шляху до Європи (до якої, ходять чутки, українців вже не дуже охоче пускають навіть з безвізом), та пішов собі до «Ощадбанку». Тобто, хто може ходити – той і пішов, а той, хто не може, звісно, залишився вдома чекати подальших вказівок з телевізору та слухати медові обіцянки кандидатів у президенти про майбутнє українське щастя, яке обов’язково наскочить у кожну  хату після отих переможних перемог, які постійно псує ота Москва.

Вказівки, треба сказати, не затрималися. «Людоньки! Не треба ґелґотати, а треба бігти до нотаріуса за папірцем, у якому чітко та зрозуміло написано, що ви довіряєте отримати оту монетизацію родичам або знайомим. Й усе діло!». Але як же ж бігти до нотаріуса, якщо до «Ощадбанку» ноги не йдуть – дивуються люди. Але й на це у держави є відповідь – до нотаріуса можуть побігти ті самі родичи та знайомі, на яких хворі та немічні оформлятимуть довіреність. Все ж зрозуміло, людоньки! Чого скиглите, невдячні, у той тяжкий для Порошенка енд компані час, коли країна воює з агресором, чиї хакери хакнули оту систему, за якою вам мали принести грошики прямо у хату? Чого панікуєте, якщо уряд чеснесенького та гарнесенького Порошенка за дуже-дуже корисними порадами дуже-дуже фахових фахівців з-за океану для вас зробив велику справу: ощасливив монетизацією? Тільки й залишилося, що покликати нотаріуса до хати та узяти папірець! Так, не задарма. Треба буде викласти трішечки грошиків – приблизно одну субсідію або півтори. Звісно, якщо у сім’ї більше стареньких та хворенькіх, тоді прийдеться розщедритися на дві субсидії або три. Але ж це така дрібниця – самі подумайте, ну що можна придбати за 500-700-1500 гривень? Хіба що декілька хот-догів – смаколиків, якими Тимошенко ласувала у Ютьюбі. Як, ви не дивилися Ютьюба?

Люди кажуть, що вся ця монетизація задумана тільки для того, щоб через пару місяців підбити рахунки – і значно скоротити кількість субсидіантів, бо щось їх вже забагато. А держава, не треба забувати, дає відсіч агресорові і не може тягнути на собі ще й мирне життя разом з оцими субсидіями. Тому всі ті, хто не встигне добігти до нотаріуса, або не знайде дрібних 500-700-1500 гривень, щоб оформити довіреність на отримання монетизації, або чогось не зрозуміє, або заборгує за всією цією метушнею 340 грівень за комунальні послуги, буде викинутий з реєстру субсидіантів у наступному опалювальному сезоні 2019-2020 рр.

Але не треба про сумне. Краще, людоньки, слухайте телевізора – він розповість, що в усьму винні не Порошенко енд компані, а, наприклад, Бойко. Чи то не зрада – відкрито поїхати до агресора і обговорювати пряме постачання газу з Росії, та ще й дешевшого за неросійський з Польщі або Словенії? Тобто, він теж російський, але коштує дорожче, бо з націнкою за нашу незалежність від російского газу. Поясню ще раз: неросійський російський газ коштує дорожче російського російського, бо ми є незалежні. Тому не треба ремствувати, а треба пишатися, бо незалежність України від російського газу оплачуєте ви, дорогенькі, прості люди. А непрості люди – наприклад, голова правління «Нафтогазу» пан Коболєв та інші пани та пані з іноземними прізвищами, які тяжко працюють у наглядовій раді кампанії – успішно забезпечують вашу незалежність від газу агресора. Звісно, не задаром. Але ж незалежність вартує більше, ніж сім-вісім нулів у сумі зарплати!

Тому пишаймося, людоньки! Дивимось у платіжки, ридаємо та пишаэмось!

А ще можна переїхати до Того. Щастя там майже таке як в Україні, але ж не потрібно платити за газ, бо спека увесь рік. От де справжня незалежність від російського газу!