Європа позбавляє українських біженців батьківських прав

Дітей за кордоном забирають за скаргами та доносами, пише Інтернет-видання Страна.

Всі ці кричущі історії, які розповіли журналістам українки, які втратили батьківські права за кордоном, м'яко кажучи, викликають подив. Про західне «стукацтво» відомо давно. Але одна річ, коли за доносом приїжджає поліція і робить попередження, і зовсім інша, коли на підставі слів якихось людей забирають дитину. Для пострадянського простору – це нонсенс. Але для «освіченої» Європи давно стало нормою, тому що в дії ювенальна юстиція.

Олена Ковальова з Дніпра («декомунізований» Дніпропетровськ) скаржиться, що «Річарда забрали прямо з пісочниці». Сусіди написали на неї донос, нібито вона погано стежить за дитиною, недостатньо годує і надто емоційно реагує на побутові проблеми. Хлопчика віддали до дитбудинку, а звідти передали якійсь родині. Мати не знає, де він зараз перебуває. Зараз у Олени збираються відібрати і старшого сина. Підстава – жінка завдала працівникам ювенальної служби легких тілесних ушкоджень. Через це порушено кримінальну справу.

Киянка Оксана Буратевич розповідає, що у її сина з'явився біль у животі, вона довго ходила до німецьких лікарів, які не змогли встановити діагноз. Нарешті один з них написав у опіку скаргу про те, що мати залікувала дитину та спровокувала психосоматичні захворювання. Дитину передали до прийомної сім'ї, а матері дозволили зустрічатися з сином лише раз на тиждень і спілкуватися лише німецькою мовою.

Таких випадків – сотні.

У Олени Дашко з Сєвєродонецька (нині – ЛНР) забрали 9-річну доньку після того, як вона звернулася до психолога в таборі для біженців. Він умовив жінку віддати дівчинку до клініки, де за нею обіцяли спостерігати. Після цього викликали співробітників ювенальної служби та повідомили, що частково позбавляють Олену батьківських прав. Відтепер вона не має права вирішувати, де буде дитина. Дівчинці призначено опікуна, мати не може навідувати доньку в клініці, якщо Олена тут зʼявиться – відкриють кримінальну справу.

За словами біженців, українські консульства заявляють, що нічим не можуть допомогти. Наприклад, у ФРН, коли громадянин України набуває статусу біженця, на нього починає поширюватися законодавство Німеччини. Через це дітей забирають на підставі законів Німеччини. А українське консульство безсиле або робить вигляд, що нічого не може зробити.

Європа зовсім не та, якою її малювали українському населенню. І теперь біженцям до «омріяної Європи» з України (до речі, бігли з дітьми і з тих міст та містечок України, де не було бойових дій – у сподіваннях на європейську щирість та так звані європейські цінності) доводиться платити дуже високу ціну за свою наївність. Платити власними дітьми, абсолютну більшість яких Європа вже не віддасть батькам.

А Зеленський, тим часом, «повертає» Крим. Дітей, яких проковтнула Європа, він не повертає. Більше за те, не є секретом, що Україна відіслала за кордон багато сиріт, доля яких нині невідома.

За матеріалами видання «Страна»