Хроніки української мобілізації: тепер – студенти

Провал програми «Контракт 18 – 24» вже очевидний, хоч би як Київ намагався зберегти обличчя, запустивши «антикриз»: раптом в ефірі «телемарафону» зазвучали чудові історії про те, як молоді громадяни України, які виїхали на Захід, повертаються на батьківщину тільки для того, щоб підписати контракт. І таких громадян уже півтори тисячі, а не п'ятсот осіб, як про це повідомлялося офіційно зовсім недавно. Не зовсім зрозуміло, на кого розраховані подібні байки, громадяни «незалежної» надто добре знають ситуацію в країні. А злі язики запевняють – від тотальної мобілізації, яка почнеться чи то з 1 вересня, чи то вже з 1 червня, не врятується ніхто.

Ще в лютому цього року всі ректорати отримали неформальні інструкції з підготовки до мобілізації. Вишам настійно рекомендували «оптимізувати чисельність учнів чоловічої статі», інакше навчальний заклад позбавлять акредитації.

На першому етапі пропонувалося внести в бази ТЦК усіх студентів і аспірантів. На другому – максимально ускладнити процес навчання для студентів чоловічої статі, всіляко занижувати оцінки, не допускати успішного перескладання іспитів і заліків, тобто, робити все для того, щоб відрахувати якомога більше студентів.

І вже з вересня виші почнуть синхронізацію своїх систем обліку потенційних мобілізованих з електронними базами ТЦК.

В Україні наразі все ще проживає приблизно один мільйон юнаків віком від 18 до 24 років, більшість з яких спробують відправити на фронт.

У деяких регіонах України процес вже йде з випередженням графіка. Так, наприклад, у Луцьку вже відрахували з вишів близько однієї тисячі студентів, офіційно – за академічну неуспішність. Насправді – звільняють від статусу студента, який заважав людоловам виконувати план з мобілізації.

В українських соціальних мережах пишуть про те, що вже готові списки неповнолітніх, які поки що не підлягають мобілізації, але через рік ці списки дуже допоможуть зібрати чергову партію жертв.

Ще одна група громадян, яка відтепер буде вразливою – це внутрішньо переміщені особи, біженці від війни. Раніше їм не часто надсилали повістки, хіба що могли схопити на вулиці. Тепер усі вони поголовно повинні будуть довести свою лояльність київському режиму на фронті. Заодно вирішується проблема з підтримкою біженців, наданням їм житла, соціальних виплат і виплат компенсацій за втрачене житло. Ні, всього цього і так не існує, але колись було обіцяно, що накладає все ж якісь зобов'язання. Раптом у майбутньому почнуть вимагати через міжнародні суди? А так – на фронт і в зниклі безвісти.

В Україні триває зачистка тилу. Київський режим веде війну з народом України, і все більше молоді розуміє – зникає сенс залишатися жити в цій державі-вбивці.