Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні. 16 листопада 2015 р. – 15 лютого 2016 р.

Резюме

1. Це тринадцята доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) щодо ситуації з правами людини в Україні, підготовлена за результатами роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ)1. Вона охоплює період з 16 листопада 2015 року по 15 лютого 2016 року2.

2. Під час звітного періоду, незважаючи на зменшення бойових дій, збройний конфлікт на сході України, продовжував суттєво впливати на людей, які живуть в зоні конфлікту та їхні права людини. Уряд України і далі не мав ефективного контролю над значною частиною кордону із Російською Федерацією (в деяких районах Донецької та Луганської областей). За повідомленнями, це сприяло притоку боєприпасів, зброї та бойовиків із території Російської Федерації до територій, що контролюються озброєними групами.

3. Припинення вогню в деяких районах Донецької та Луганської областей на сході України, погоджене під час попереднього звітного періоду, було підкріплено «режимом повної тиші», запровадженим 23 грудня 2015 року. Проте, у січні та лютому Спеціальна моніторингова місія Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) спостерігала систематичні порушення режиму припинення вогню. У цьому ж періоді посилилися сутички та перестрілки у декількох гарячих точках, переважно поблизу Донецька та Горлівки (обидва міста контролюються озброєними групами) і у селах та містечках, розташованих на лінії зіткнення, як-от Комінтернове (контролюється озброєними групами) та Широкине й Зайцеве (поділені між Збройними силами України та озброєними групами).

4. Хоча під час цих інцидентів найчастіше застосовувалися стрілецька зброя та легке озброєння, Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ продовжила повідомляти про наявність важкого озброєння, танків і артилерійських систем калібром до 100 мм по обидва боки лінії зіткнення. Хоча й поодинокі, випадки безладних обстрілів та наявність протипіхотних мін та вибухонебезпечних пережитків війни наражають цивільних осіб на постійну небезпеку смерті чи травми. У звітному періоді вибухонебезпечні пережитки війни (ВПВ) та саморобні вибухові пристрої (СВП) залишились основною причиною жертв серед цивільного населення у зоні конфлікту.

5. Крім того, Збройні сили України продовжували розміщатися поблизу міст та сіл, а озброєні групи глибше проникали у житлові райони, що ставить місцеве населення під ще більшу загрозу. Отже, ризик нової ескалації бойових дій залишився високим.

6. Конфлікт продовжив спричиняти жертви серед цивільного населення. За період із 16 листопада 2015 р. по 25 лютого 2016 р. УВКПЛ зафіксувало 78 жертв серед цивільного населення через збройний конфлікт на сході України: 21 особу було вбито (13 чоловіків та 8 жінок), а 57 поранено (41 чоловік, 8 жінок, 6 хлопчиків і 2 дівчинки) – порівняно з 178 жертвами серед цивільного населення (47 убитих і 131 поранених) за попередній звітний період, з 16 серпня по 15 листопада 2015 р. У цілому середньомісячна кількість жертв серед цивільного населення за звітний період була однією з найменших із початку конфлікту. Загалом за період із середини квітня 2014 р. по 15 лютого 2016 р. УВКПЛ було зафіксовано у зоні конфлікту на сході України 30,211 постраждалих (з числа цивільних осіб, представників збройних сил України і членів озброєних груп). Із цього числа 9,167 особи було вбито, а 21,044 – поранено3.

7. За відсутності масованих артилерійських обстрілів населених районів, ВПВ та СВП залишились у звітному періоді основною причиною жертв серед цивільного населення у зоні конфлікту. Ураховуючи загрозу, яку становить таке озброєння, терміново необхідно провести масштабні протимінні заходи по обидва боки лінії зіткнення, як-от створення належних координаційних механізмів, складання карт замінованих територій, просвіта та підвищення рівня обізнаності щодо мінної небезпеки.

8. Люди, які живуть на території, охопленій конфліктом, розповіли УВКПЛ, що почувають себе покинутими, особливо у селах, розташованих у «сірій», або «буферній», зоні (див. «Карта України. Жертви серед цивільного населення вздовж лінії зіткнення за період з 16 листопада 2015 р. по 15 лютого 2016 р.»)4. Деякі з цих населених пунктів, як, наприклад, Комінтернове, вже тривалий час позбавлені ефективного управління, оскільки фактично опинилися в пастці між блокпостами, контрольованими Урядом, і блокпостами озброєних груп. Інші розділені між протидіючими збройними силами (як, наприклад, Широкине та Зайцеве), а деякі розташовані поблизу гарячих точок на передовій (як, наприклад, Дебальцеве та Горлівка). Лінія зіткнення фізично, політично, соціально та економічно ізолювала цивільне населення, впливаючи на всі права людини та ускладнюючи перспективи примирення та врегулювання. Понад три мільйони людей живуть у районах, безпосередньо охоплених конфліктом5, і забезпеченню їхнього захисту та підтримки слід терміново приділити належну увагу. Їхня поступова ізоляція заохочує тих, хто пропагує ворожнечу і насильство, та підриває перспективи досягнення миру.

9. Деяка допомога для території, що контролюється озброєними групами, надається місцевими гуманітарними організаціями, індивідуальними донорами, а також, за повідомленнями, Російською Федерацією, яка доставляє конвої без згоди чи перевірки України. В той самий час наявна допомога недостатня, щоб задовольнити потреби 2,7 мільйонів цивільних осіб, які проживають на територіях, що контролюються озброєними групами, та особливо 800,000 тих, які проживають поблизу лінії зіткнення, і є особливо вразливими.

10. Уряд зареєстрував 1.6 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які покинули свої домівки внаслідок конфлікту. Між 800,000 та 1 мільйоном ВПО проживають на території підконтрольній Уряду України, де деякі із них і далі продовжують стикатися із дискримінацією у доступі до громадських послуг. УВКПЛ спостерігало, що деякі із низ повертаються до своїх домівок, в той час як інші не можуть цього зробити, оскільки їхня власність зруйнована чи використовується у воєнних цілях. Згідно із даними Уряду, більше ніж один мільйон українців шукають притулку чи захисту в сусідніх країнах та країнах Європейського Союзу; більшість їде до Російської Федерації чи Білорусії6.

11. За даними Державної прикордонної служби України, щоденно лінію зіткнення перетинають від 8,000 до 15,000 цивільних осіб, проходячи через шість блокпостів в кожному транспортному коридорі: три блокпости контролює Уряд, три – самопроголошена «Донецька народна республіка»7, а між ними пролягає смуга нейтральної території. УВКПЛ регулярно спостерігало, як по обидві сторони дороги у черзі збирається до 300-400 транспортних засобів – автомобілів, мікроавтобусів і автобусів. Пасажири ночують у черзі при мінусових температурах, без води та санітарних зручностей. Як наслідок нещодавнього запровадження самопроголошеною «Донецькою народною республікою» паспортного контролю, свобода пересування ще більше обмежена, що посилює ізоляцію людей, які живуть у охоплених конфліктом районах. Політичні рішення Уряду України ще більше посили існуючий бар’єр лінії зіткнення. Крім того, як і раніше, майже повністю відсутня інформація щодо порядку проходження пунктів пропуску, через що цивільне населення стикається з невизначеністю і свавіллям.

12. Мешканці територій, підконтрольних озброєним групам, є особливо вразливими до порушень прав людини, причому ця ситуація загострюється через відсутність верховенства права та відшкодування справжнього захисту. УВКПЛ продовжило отримувати та перевіряти повідомлення про вбивства, незаконні та довільні затримання, в тому числі без зв’язку із зовнішнім світом, катування та жорстоке поводження у «Донецькій народній республіці» та «Луганській народній республіці»8. На цих територіях озброєні групи створили паралельні «адміністративні структури» й запровадили дедалі зростаючу «законодавчу базу», що порушує міжнародне право, а також Мінські угоди.

13. «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» продовжили відмовляти УВКПЛ у доступі до місць тримання під вартою. УВКПЛ занепокоєно становищем осіб, позбавлених волі, на територіях, підконтрольних озброєним групам, через повну відсутність належної правової процедури та механізмів відшкодування. Особливу стурбованість викликає положення осіб, яких наразі тримають у колишній будівлі Служби безпеки в Донецьку та у будівлях, нині зайнятих «міністерствами державної безпеки» «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

14. УВКПЛ також дедалі сильніше непокоїть брак простору для діяльності організацій громадянського суспільства і для здійснення людьми своїх прав на свободу вираження поглядів, релігії, мирних зборів і об’єднань на територіях, підконтрольних озброєним групам. У січні 2016 р. «міністерство державної безпеки» здійснило хвилю арештів і затримань суб’єктів громадянського суспільства у «Донецькій народній республіці».

15. УВКПЛ задокументувало повідомлення про насильницькі зникнення, довільне затримання і тримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом, катування та жорстоке поводження, безкарно скоєні працівниками українських правоохоронних органів, переважно підрозділами Служби безпеки України (СБУ). УВКПЛ закликає українську владу забезпечити негайне та неупереджене розслідування кожного повідомленого випадку порушень прав людини, а також притягнення винних до відповідальності. Відповідальність є критично необхідною для відновлення справедливості для постраждалих, обмеження безкарності та сприяння довговічному миру.

16. УВКПЛ було надано доступ до офіційних слідчих ізоляторів на всій території, підконтрольній Урядові9, й після деяких із ужитих заходів втручання, УВКПЛ помітило певне покращення умов тримання під вартою та доступу до медичної допомоги для деяких затриманих у СІЗО Одеси, Харкова, Маріуполя, Артемівська і Запоріжжя. У деяких випадках втручання УВКПЛ також призвело до приділення належної уваги заявам про жорстоке поводження і до розслідувань правоохоронними органами порушень інших прав людини в місцях позбавлення волі. Ці покращення підтверджують важливість безперешкодного доступу УВКПЛ до всіх місць тримання під вартою.

17. УВКПЛ занепокоєне відсутністю дій щодо вияснення долі зниклих безвісти та запобігання зникнення осіб у результаті збройного конфлікту на сході України. Має існувати чітке зобов’язання на найвищих щаблях Уряду України та з боку «Донецької народної республіки» й «Луганської народної республіки» щодо повномасштабного співробітництва по справах осіб, зниклих безвісти. Механізми вияснення долі зниклих безвісти повинні бути ефективними, неупередженими та прозорими, а жертви та їхні сім’ї повинні завжди бути в центрі уваги будь-яких дій.

18. УВКПЛ продовжило спостерігати за розслідуваннями та судовим провадженням щодо вбивств, скоєних під час подій 2014 року на Майдані Незалежності, насильства 2 травня 2014 року в Одесі, інцидентів 9 травня 2014 року в Маріуполі та насильства 31 серпня 2015 року в Києві. Відсутність прогресу в цих справах підриває довіру населення до системи кримінального правосуддя. Вкрай важливо невідкладно розібратися у цих справах, причому абсолютно неупереджено, тому що неналежний підхід до них може загрожувати мирному розв’язанню спорів та провокувати нестабільність.

19. Упродовж звітного періоду Уряд України вжив заходів для забезпечення більшої незалежності судової влади, прийняв План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини та вдосконалив законодавство про внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Проте, ще залишається прийняти ряд критично важливих заходів, зокрема провести дуже очікуване голосування у Верховній Раді щодо децентралізації, яке було відкладено до 22 липня 2016 року. Це голосування, передбачене Мінським процесом, має стати передвісником ряду кроків до миру. Децентралізація також розглядалася як один із заходів, направлений на підвищення рівня взаємної довіри. Ці заходи також включали негайне і повне припинення вогню; відведення важкого озброєння по обидва боки від лінії зіткнення; діалог про умови проведення місцевих виборів відповідно до чинного законодавства України; помилування і амністію за законом; звільнення та обмін всіх заручників і незаконно утримуваних осіб; безпечний доступ і доставку гуманітарної допомоги; умови для повного відновлення соціально-економічних зв'язків; відновлення контролю державного кордону з боку українського Уряду у всій зоні конфлікту; відведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки та найманців; Конституційна

20. Уряд України розширив географічні межі дії запланованого відступу від певних положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП) та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) на території, котрі він фактично не контролює, а також на райони, які він частково або повністю контролює у Донецькій та Луганській областях. Це може ще більше підірвати захист прав людини для тих, на кого вплине це рішення.

21. Попри відмову в доступі на півострів, УВКПЛ продовжило ретельно стежити за ситуацією в Автономній Республіці Крим (далі – «Крим»)11, покладаючись, у першу чергу, на інформацію з перших рук. Керуючись Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 68/262 щодо територіальної цілісності України, УВКПЛ залишається занепокоєною щодо порушень, які мають місце у Криму, котрий перебуває під фактичним контролем Російської Федерації. Нав’язування громадянства та законодавчої бази Російської Федерації, зокрема кримінального законодавства, і відповідне здійснення правосуддя, несприятливо вплинуло на права людини в Криму, особливо для етнічних українців, меншин та корінних народів, наприклад кримських татар. У звітному періоді УВКПЛ зафіксувало збереження тенденції кримінального переслідування кримських татар-учасників демонстрацій, а також арештів кримських татар за нібито приналежність до «терористичних» організацій. Значною та тривожною подією стало подання 15 лютого прокурором Криму до верховного суду Криму запиту про визнання Меджлісу, органу самоврядування кримських татар, екстремістською організацією та про заборону його діяльності. Деякі рішення Уряду України також вплинули на права людини мешканців Криму, як, наприклад, рішення про обмеження їхнього доступу до банківських послуг у материковій частині України. «Громадянська блокада», яку кримські татари та українські активісти незаконно запровадили з 20 вересня 2015 р. – і яка призвела до ряду порушень прав людини – була знята 17 січня 2016 р.

Читать документ полностью...