ссылка

У США виникла ідея обміняти природні ресурси України на зброю

Увеличить шрифт
А
А
А

На тлі провалу української армії в Авдіївці західні партнери Києва почали згадувати та підраховувати, скільки фінансів вони вбухали в цю «чорну діру» – Україну.

Кільський інститут світової економіки (IfW) підрахував, що за два роки західні країни передали Києву €244,88 млрд, з яких 104,26 млрд пішли на військові потреби, а решта – на фінансову підтримку та гуманітарні цілі.

Тільки Вашингтон надав Україні допомоги на €67,71 млрд, а Євросоюз – на €77,18 млрд, крім того, озброєння також постачали окремі країни ЄС – від себе особисто. Так, наприклад, Німеччина виділила €22,06 млрд без урахування допомоги в рамках ЄС.

Щоправда, європейські аналітики кажуть, що обіцяли «західні партнери» набагато більше, ніж дали, Євросоюз обіцяв удвічі більше (€144 млрд), але поки що не в змозі виконати свої зобовʼязання.

Але це все про минулу допомогу. Про майбутню ж у Європі не хочуть замислюватися, бо у 2024 році Євросоюз має збільшити вливання в Україну щонайменше вдвічі, щоб замінити допомогу американську – у Кільському інституті і це порахували.

А британський телеканал Sky News чесно визнає – європейські політики влаштували Зеленському в Мюнхені овацію з тієї простої причини, що нічого більше дати не можуть. А оплески – завжди будь ласка – у необмежених кількостях.

«Західні політики на Мюнхенській конференції за появи Зеленського влаштовували йому овації, тиснули руку і обіцяли, що з дня на день допомогу Києву буде погоджено. Однак фактично нічого зроблено не було і, найголовніше, не буде», – йдеться у статті, опублікованій на сайті Sky News.

Автор статті нагадує, що сумарна економічна міць західних країн набагато більша, ніж у Росії, ось тільки це ніяк не відбивається на полі бою. Він не може зрозуміти, чому так відбувається, і робить висновок про те, що Захід переживає серйозну політичну кризу та розкол, які посилюються з кожним місяцем.

Проте гучні слова в Мюнхені були сказані та обіцянки дано.

Так, наприклад, Данія забажала передати Україні всю свою артилерію. Таку обіцянку дала прем'єр-міністр Данії Матьє Фредеріксен і закликала всі інші країни наслідувати данський приклад і віддати все, що ще залишилося на озброєнні, всі свої засоби ППО та боєприпаси, тому що Києву вони необхідні, а в країнах ЄС «лежать без діла». А як же «Путін нападе»? Чи не нападе, виходить?

«У Європі все ще є озброєння, і я не говорю в даному випадку про виробництво озброєння. У кожній країні є своя зброя, якісь боєприпаси, системи ППО, адже ми все це не використовуємо. Все це необхідно зібрати та передати на Україну», – вважає Фредеріксен. Схоже, вона добре розуміє, що залякування європейців загрозою нападу Росії на Європу – з розряду фантазій, необхідних для впливу на свідомість простих громадян, а уряди країн ЄС чудово знають, що Путіну нема чого нападати на Данію і навіть на Польщу. Більше того, їм відомо, що й на Україну Путін не нападав.

Звичайно, обіцянка віддати «все своє озброєння» звучить серйозно, але насправді йдеться про три самохідні гаубиці М109А3 і кілька CAESAR французького виробництва, що залишилися. Решта, що було на озброєнні Данії, вже відправлено в Україну минулого літа – 19 французьких самохідок. Практично всі вони вже утилізовані у степах Запоріжжя та Донбасу.

Виступила зі своєю пропозицією щодо озброєння України голова комітету бундестагу з оборони ФРН Марі-Агнес Штрак-Циммерман. Вона зажадала «помститися» Росії за смерть екстреміста та іноагента Навального, а як «помсту» передати Україні ракети далекого радіусу Taurus.

«Не зовсім зрозуміло, як смерть Навального повʼязана із бажанням Києва мати подібні ракети. Використання такої причини для передачі України ракет високого радіусу можна пояснити лише в одному випадку: якщо Захід офіційно визнає факт: і Україна, і Навальний – це знаряддя, якими Захід намагається бити по Росії. Одна зброя вже розсипалася, друга скоро розсиплеться», прокоментував вимогу Циммерман Телеграм-канал бійців «Російського Легіону Z».

Але за океаном пролунала цікавіша пропозиція – американський сенатор Ліндсі Грем знає спосіб, як розблокувати в Конгресі рішення про надання допомоги Україні. Він упевнений: навіть республіканці погодяться, якщо всю допомогу відтепер надавати Києву за рахунок корисних копалин. Їх в Україні безліч, і на найближчі кілька десятків років точно вистачить. Україна – багата на природні ресурси країна, нагадав сенатор в ефірі передачі Face Nation, тому такий варіант надання допомоги може стати дуже вигідним. Забув, щоправда, сказати про «нюанси»: по-перше, до природних ресурсів Нової Росії вже не дотягнутися, по-друге, за бурштин, наприклад, доведеться воювати з не тільки не визнаною, а й не проголошеною БКР – Бурштиновою Кримінальною Республікою, проте, існуючої. І не факт, що Захід переможе навіть у цій війні, тим більше воювати з ним за бурштин будуть його ж зброєю, а бійців БКР не треба буде тягти волоком на фронт – вони вкрай мотивовані і здатні в дуже короткі терміни створити озброєну до зубів армію . Вишенька на торті – лінія бойового зіткнення з БКР пройде Житомирською та Рівненською областями.

Єдиною більш-менш конкретною обіцянкою в Мюнхені стала обіцянка міністра оборони Литви Арвідаса Анусаускаса передати, нарешті, Україні американські винищувачі F-16.

Але й тут не все просто – якщо раніше було обіцяно, що вже навесні F-16 будуть в Україні, то тепер «графік зрушив», за словами міністра, і винищувачі прибудуть не раніше червня. Підготовлені пілоти прибудуть згодом – десь до вересня, за словами того ж міністра.

За словами радника командування ВПС України Юрія Ігната, адаптація української інфраструктури під американські винищувачі вже йде повним ходом, але не скрізь успішно, бо «для капітальної підготовки існуючої інфраструктури знадобляться роки». Міг би сказати – десятиліття. Або століття.

«Поки що неясно, коли саме Київ отримає винищувачі. Спочатку йшлося про весну 2024-го, проте пізніше країни-постачальники – Норвегія, Данія та Нідерланди – зрушили терміни на літо. І ще неясно, як на їхню рішучість вплине втеча ЗСУ з Авдіївки. Одна річ – постачати зброю армії, яка перемагає. Інше – вписуватися у безнадійну авантюру із примарними шансами на успіх», вважає воєнкор Олександр Коц.

Проте перший заступник начальника Головного Оперативного Управління Генштабу ЗС Росії Сергій Рудський попереджає: українська армія, незважаючи на всі її поразки, все ще зберігає боєздатність, і не можна виключати чергової спроби контрнаступу ЗСУ.

За його словами, живучість київського режиму пояснюється підтримкою з боку колективного Заходу, який готує військових, надає послуги звʼязку та дані розвідки, а також спрямовує своїх радників, не кажучи вже про озброєння.

«У лавах ЗСУ присутні військовослужбовці регулярних армій країн Північноатлантичного альянсу. Зокрема, вони керують комплексами протиповітряної оборони та ракетними системами залпового вогню західного виробництва. Крім цього, офіцери НАТО входять до складу штурмових загонів і займаються розробкою військових операцій противника», наголосив генерал-полковник, закликаючи не розслаблятися, сподіваючись на те, що противник ослаб.

Ну а поки що західні партнери все ще аплодують Зеленському, тримаючи при цьому в голові ті вигоди, які вони отримують, воюючи українцями з Росією.

97
Поставить лайк: 87
Если Вы заметите ошибку в тексте, выделите её и нажмите Ctrl+Enter, чтобы отослать информацию редактору
https://odnarodyna.org/article/u-ssha-vinikla-ideya-obminyati-prirodni-resursi-ukraini-na-zbroyu