Пасхальное Послание

 «Приидите, вси вернии, поклонимся Святому Христову Воскресению»

(З богослужіння у день Святої Пасхи)

Наше завдання — усім серцем прийняти Того, Хто прийшов спасти нас. Ми покликані, щоб бути гідними великого, милосердного діяння Господнього — спасіння роду людського. Сьогодні ми молимося, щоб отверзлися серця наші для прийняття світла Євангельського, світла Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа.

Світлоносне свято Воскресіння Христового — це свято примирення й об’єднання всіх нас у Господі та Спасителі нашому. До нас звернений заклик апостола Павла: «Усяке роздратування і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Єф. 4: 31–32). Жаліючи й серцем уболіваючи за наших братів і сестер, які перебувають сьогодні поза спасенною церковною єдністю і тому не можуть відчути повноту пасхальної радості, ми підносимо нашу особливу молитву про те, щоб благодать Воскреслого Господа, Який примирив Небо і землю, стала джерелом миру, щирого порозуміння, терпимості, істинного братерства, творчості та єднання. Глибоко переконаний, що наше суспільство, наш боголюбний народ потребують того, щоб усі ми в єдності та злагоді свідчили перед світом про те, що воістину Христос воскрес!
 

 

Возлюблені! Не будемо забувати, що, відвідуючи в ці Світлі дні православні храми, беручи участь у святкових богослужіннях, ми приносимо Воскреслому з мертвих Христу дар нашої любові, приносимо нашу радість про Воскресіння і співчуття хресному подвигу Спасителя, приносимо поклоніння Йому як Царю і Богу. Як сказано в богослужінні Святої Пасхи, «вчера спогребохся Тебе, Христе, совостаю днесь воскресшу Тебе, сраспинахся Тебе вчера: Сам мя спрослави, Спасе, во Царствии Твоем» (із канону пасхальної заутрені). Однак і те слід пам’ятати, що всі наші дари не матимуть цінності, якщо ми самі не станемо всім для Христа. Це означає, що потрібно мати живу віру в Нього і в Його Воскресіння, перебувати у вірності Його вченню, що зберігається і подається Святою Православною Церквою, неухильно виконувати волю Божу, ревно здійснювати свої повсякденні обов’язки, самовіддано працювати на благо ближніх, молитвою і працею робити посильний внесок у справи милосердя, нести свій хрест, даний від Бога, з терпінням, смиренням і відданістю Божественному Промислу.

У наш непростий і відповідальний час є багато можливостей для православного свідчення — у лікарнях, в’язницях, будинках для людей похилого віку та інших місцях, де потрібна наша допомога. Але справи милосердя, що здійснюються на славу Божу і для спасіння людей, тільки тоді будуть успішними, коли ми в усьому наслідуватимемо приклад справжніх учнів Христових. «По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, — сказав Господь, — якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13 : 35).
 

 

На жаль, нашу пасхальну радість сьогодні дещо затьмарює те, що в церковне життя проникають нецерковні елементи. Нав’язуване ззовні різнодумство між духовенством і народом жодним чином не можна вважати нормальним явищем у житті Православної Церкви. Смута і тінь недовіри, що виникають внаслідок цього, сумом озиваються в нашому серці. Закликаємо не піддаватися впливу неправославних сил, щоб не вступити на шлях непевний і очевидно неправильний. Хочемо нагадати про великий гріх, який чинять ті, хто вносить дух розділення у Церкву, яка є неподільним Тілом Христовим — «повнота Того, Хто наповнює все у всьому» (Єф. 1: 23). Нагадуємо, що в Церкві Христовій «одних Бог настановив... по-перше, Апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями...» (1 Кор. 12: 28). Не всі апостоли, не всі пророки і не всі вчителі. «Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожного осібно...», — говорить апостол Павел (1 Кор. 12: 11).

У ці світосяйні пасхальні дні ми, будучи «синами воскресіння» (Лк. 20: 36), разом з апостолом Павлом свідчимо, що знаємо, в Кого увірували — в «Спасителя нашого Ісуса Христа, Котрий зруйнував смерть і явив життя і нетління» (2 Тим. 1: 10). Господь, у Якого ми віруємо і на Якого сподіваємось, нехай навчить нас, що має творити християнин для прославлення Його Всесвятого імені й від чого утримуватися, щоб просвітився наш розум пасхальним світлом Воскресіння.

Возлюблені у Господі преосвященні архіпастирі, пастирі, доброчесне чернецтво, брати й сестри! Щиро вітаю вас з Великим і Світлим Святом Воскресіння Христового! Господь наш Ісус Христос, Джерело життя і безсмертя, Який Триденно возсіяв із Живоносного Гробу, нехай подасть вам Свої великі й багаті милості і нехай сподобить чистим серцем прославляти Його славне і спасенне Воскресіння. Амінь.
 

 

Христос воскрес!
Воістину воскрес Христос!

Пасха Христова
2008 р.
м. Київ
 

†Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

 

Адреса публікації: http://orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2008/04/25/2948.html