Біженці з України не бажають повертатися додому після укладання миру

Увеличить шрифт

У Швейцарії запевняють виборців, що біженці з України після укладання миру повернуться додому, пише Weltwoche. Але швейцарці сумніваються. Вони ще памʼятають про уроки Югославії. Місцевих жителів також обурює «особливе» ставлення до українців.

«Українці хочуть якнайшвидше повернутися назад», – стверджують політики по всій країні. Але недавнє опитування в Австрії показало, що вони видають бажане за дійсне.

Колишній міністр юстиції Швейцарії Карін Келлер-Суттер (Karin Keller-Sutter) та державний секретар з міграції Крістін Шранер Бургенер (Christine Schraner Burgener) постійно твердили: «У біженців з України лише одне на думці – як би швидше повернутися додому». Це їм нібито говорили всі українці, з якими вони розмовляли.

Але нещодавнє опитування в Австрії показало, що лише 13% українських біженців мають твердий намір продовжити своє життя на батьківщині. Можна припустити, що у Швейцарії показники схожі. Мешканці благополучних європейських країн розуміють: ображатися на українських біженців – марне заняття. Ще до загострення воєнних дій та до «євромайдану» Україна була бідною країною. Зараз вона у жахливому стані.

Але їх дивує поведінка влади. За кожної нової хвилі біженців європейцям розповідають, що ці люди хочуть повернутися назад. І щоразу це виявляється неправдою: біженці поводяться протилежно до очікувань влади.

Тому немає жодних причин припускати, що з українцями ситуація інша. Дратує те, що населення щоразу дозволяє ввести себе в оману, пише Weltwoche.

Коментарі читачів:

– Але ще більше дратує те, що населення щоразу ХОЧЕ, щоб його вводили в оману!

– Це вже давно було зрозуміло кожному, хто живе не у світі ілюзій. Причиною та тригером подій на Майдані у 2013/14 роках було саме бажання більшої частини населення України потрапити до ЄС та знайти там роботу та гідну зарплату, що в Україні було і залишається неможливим. Зараз у біженців становище набагато краще: вони живуть на Заході, та ще й отримують гроші за байдикування. Хто при здоровому глузді захоче в такій ситуації повертатися на Україну?

– Влада хоче уникнути питаннь: «А чи всі ці люди справжні біженці?», «Чи потрібні всі ці безкоштовні послуги, за які нам усім доводиться платити?» і т.д. Чому влада хоче заборонити цим цікавитися? Бо інакше політиків запитають, а чи правильно вони вчинили. А політики вважають, що громадяни мають з усім погоджуватися та платити.

– Доки буде повторюватися це неподобство? Адже війна в Югославії дала нам урок! І тоді нам вселяли, що біженці повернуться додому! Так ось: більшість з них досі тут. Якщо виходити із чисельності населення, то Швейцарія має найбільшу частку мігрантів у Європі, і припливу нових кінця не видно! Чи не хоче хтось розвʼязати в нашій країні громадянську війну? А парламент у Берні не діє!

– Сотні тисяч жінок стали вдовами, і щодня їх стає більше. Звичайно, вони не повернуться до своєї зруйнованої країни, де для них немає іншої роботи, як тільки розбирати руїни, як це робили жінки у Німеччині після війни.

– Чим довше людина живе в місці, яке йому подобається, тим менше хочеться повертатися назад. Це абсолютно нормально. Діти ходять до школи, у них з'явились нові друзі. Для більшості біженців повернення обмежуватиметься поїздками у відпустку до родичів. Все інше – ілюзії.»

– Ну хто захоче добровільно повертатися до такої корумпованої країни, як Україна? Розумію цих людей, але я проти того, щоб до них ставилися по-іншому, ніж до інших мігрантів.