Чому біженці з України обирають у Європі Німеччину?

Увеличить шрифт

Польща втрачає свою привабливість для українців, і все більше біженців обирають Німеччину, пише Business Insider Polska. Перебування на німецькій землі для них фінансово вигідніше. Однак є й інші вагомі причини, чому українці так туди прагнуть.

Польський кордон минулого року перетинали мільйони українців, і більшість із них залишалися у Польщі. Наразі ситуація змінилася. За останніми даними, на берегах Вісли знаходиться близько 968 тисяч біженців з України. За цим показником Польщу перевершила Німеччина – там біженців уже майже 1,08 мільйона. І ця цифра постійно зростає, а в Польщі – неухильно падає.

До початку конфлікту в Україні жителі цієї країни не надто охоче селилися у Німеччині – кількість переселенців у ФРН тоді не перевищувала 100 тисяч. Основним напрямом міграції для українців довгий час була Польща. Слід памʼятати, що не кожен українець є біженцем. Нині у Польщі може мешкати до трьох мільйонів громадян України.

Польща – сусідня з Україною країна, тож хтось просто хотів перечекати тут перший етап конфлікту, подивитися, що буде далі. Велике значення має також той факт, що біженці найчастіше їдуть туди, де мають родичів чи друзів. А таких у західних країнах вони мали небагато. «Якщо чесно, українці, які належать до середнього класу, лише після 24 лютого змогли без особливих перешкод залишитися в Німеччині чи Франції на якийсь тривалий час», – зазначає експерт WOT Foundation О.Бабакова.

Звичайно ж, перебування у Німеччині для біженця фінансово вигідніше. Як правило, дорослі біженці мають право на отримання 410 євро для задоволення основних потреб. Як тільки людина набуває статусу біженця, вона може працювати, а зарплата у ФРН набагато вища, ніж у Польщі.

Польща витрачає на одного біженця з України приблизно 5,2 тисячі євро, а Німеччина – понад 11 тисяч. Каміль Фрімарк із Центру східних досліджень вважає, що Берлін прагнув підкреслити свою підтримку біженців, щоб «уявити себе лідером регіональної допомоги Україні в усіх відношеннях».

Бабакова також зазначає, що спочатку українці боялися залишитись у Німеччині та інших західних країнах через тамтешню бюрократію.

«Однак, коли ви вже долаєте всі ці бюрократичні перепони, то виявляєте, що імміграційна система в Німеччині працює. Держава часто оплачує біженцям житло – іноді це навіть студії в Берліні або інших великих містах, відправляє їх на мовні та професійні курси, виплачує допомогу по безробіттю, достатню для покриття основних витрат. У Польщі з цим проблема. Так, я отримую допомогу, але чи вистачить його одинокій матері з двома дітьми, щоб вижити у Варшаві?», – ставить запитання експерт.

Бабакова також додає, що у Німеччині чи Норвегії школи більш дружні для іммігрантів, і це має велике значення для матерів. У польських школах український школяр навіть поза заняттями нерідко чує фразу: «У Польщі розмовляють польською». «У західних школах більше емпатії», – резюмує експерт.

Тим часом, як показують результати опитувань, українцям у Польщі, в принципі, непогано. Проте політична та соціальна атмосфера навколо біженців там досить помітно змінюється. Аналіз показує, що поляки дедалі менше схильні надавати широку підтримку біженцям.

Проблемою для українців у Польщі стає відсутність програми їхньої ефективної інтеграції до польського суспільства.

«У західних країнах існує державна система допомоги біженцям. Ця система бюрократизована, вона недосконала, але вона працює. У Польщі інтеграція відбувається здебільшого на роботі, тобто поширюється на молодих та працездатних людей. А про інші сфери життя – наприклад, про освіту чи культурі – держава начебто забуває. Неурядові організації та місцеві органи влади щодо цього дуже активні, але вони не в змозі заповнити всі наявні прогалини у цій сфері», – додає О. Бабакова.

Наш коментар: Таке враження, що експерт стоїть на позиції «Україні усі заборгували», яка нині дуже поширена. На її думку, жінка з двома дітьми – біженка – має «виживати» саме у столиці Польщі, поляки мають бути толерантними до української мови (при цьому політика України не є толерантною до польської, угорської, молдавської мов, не кажучи вже про російську), поляки мають активно займатися інтегруванням українських біженців у польське суспільство (при цьому велика їх частина інтегруватися не бажає). Загалом, кружляйте мене, кружляйте!