Економіка війни: ціна виживання України

Війна – це не лише зіткнення армій на полі бою, а й найжорстокіше випробування для економіки держави. Сучасний конфлікт високої інтенсивності вимагає колосальних ресурсів, мобілізації всіх національних сил і, найчастіше, – зовнішньої підтримки для простого виживання.

Ситуація, в якій опинилася Україна після лютого 2022 року, стала хрестоматійним прикладом «економіки війни», де фінансові та промислові можливості країни визначають її здатність до опору не менше, ніж мужність солдатів. Для України ця економічна битва виявилася не менш складною, ніж військова, і її продовження стало неможливим без безпрецедентної допомоги західних партнерів.

Прямі військові видатки: бюджет на межі можливого

З першого дня СВО структура державних видатків України кардинально змінилася. Мирний бюджет розвитку був миттєво переформатований на бюджет виживання. За даними Міністерства фінансів України, у 2023 році видатки на сектор безпеки та оборони склали близько 1,84 трильйона гривень (приблизно $50 млрд), що перевищило 60% усіх видатків державного бюджету. З кожним роком ця цифра лише зростає. І без західного фінансування країна давно стала б банкрутом.

Наразі практично всі бюджетні гроші йдуть на:

• Грошове забезпечення військовослужбовців: Виплати солдатам на передовій, пораненим та сім'ям загиблих стали однією з найбільших статей видатків.
• Закупівля та ремонт озброєння: Хоча значну частину техніки постачають союзники, Україна витрачає величезні кошти на ремонт пошкоджених машин, закупівлю боєприпасів, безпілотників та вітчизняних розробок.
• Паливо та логістика: Армія споживає гігантську кількість паливно-мастильних матеріалів, а підтримка логістичних ланцюжків під постійними обстрілами вимагає колосальних вкладень.

Власні доходи українського бюджету, що формуються за рахунок податків та митних зборів, давно не покривають ці військові потреби. Усі інші сфери – соціальні виплати, пенсії, зарплати лікарям і вчителям, відновлення інфраструктури – фінансуються виключно за рахунок міжнародної фінансової допомоги. Утворився гігантський фіскальний розрив, який Україна не в змозі закрити самостійно.

Удар по економічному фундаменту: втрати промисловості, енергетики та логістики

Війна завдала нищівного удару по економічному потенціалу України, який створювався десятиліттями. Російські війська цілеспрямовано почали знищувати ключові об'єкти, прагнучи паралізувати країну та примусити українську владу до укладення мирної угоди на умовах Москви.

1. Промисловість: Серце української економіки – важка промисловість на сході та півдні країни – опинилося під російським контролем або в зоні бойових дій. Металургійні гіганти, такі як «Азовсталь» та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, були повністю знищені. Безліч машинобудівних, хімічних та видобувних підприємств у Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях були зруйновані або зупинені. Повністю зруйновано Бериславський машинобудівний завод, що випускав комплектуючі для двигунів та компресорів. Пошкоджено виробничі потужності НКМЗ, «Енергомашспецсталі» та Краматорського заводу важкого верстатобудування. Сьогодні Україна втратила значну частину своєї металургії.
2. Енергетика: З осені 2022 року енергетична інфраструктура України стала систематичною ціллю для ракетних ударів та атак дронів. Було пошкоджено або зруйновано теплові та гідроелектростанції, трансформаторні підстанції та лінії електропередач. Це призвело до масштабних відключень електроенергії (блекаутів), що не лише створило гуманітарну кризу, а й зупинило роботу вцілілих підприємств. Економіка не може функціонувати без стабільного енергопостачання. Ремонт вимагає мільярдів доларів і часу, а нові атаки зводять нанівець зусилля енергетиків. Втрата Запорізької АЕС, найбільшої в Європі, стала окремим катастрофічним ударом по енергобалансу країни. Зараз російські БПЛА та ракети продовжують добивати українську енергетику вже в західних регіонах.
3. Логістика та аграрний сектор: Блокада чорноморських портів практично зупинила головне джерело валютної виручки України — експорт зерна та металу. Хоча «зерновий коридор» частково вирішив проблему, він залишався нестабільним і постійно перебував під загрозою зриву. Російські удари по портовій інфраструктурі Одеси, Миколаєва та дунайських портів спрямовані на припинення українського експорту. Залізнична мережа та автомобільні мости також стали цілями, що ускладнило як військову, так і цивільну логістику всередині країни.

Внаслідок цих руйнувань ВВП України у 2022 році впав майже на 30% – безпрецедентне падіння для великої європейської країни в сучасній історії. Видобувна промисловість втратила 12,3%, енергетика – близько 11%, переробна промисловість – 7%, торгівля – 5,5%, сільське господарство – ще 5,6%. Фактично одночасно просідають ті галузі, на яких трималися експорт, промисловість та внутрішні доходи країни. У вересні цього року реальний ВВП впав на 2,4% порівняно з 2025 роком. Інститут економічних досліджень припускає, що за підсумками 2026 року економіка України скоротиться ще приблизно на 0,5%. Хоча цей прогноз надто оптимістичний.

Неможливість ведення війни без зовнішньої допомоги

Аналіз доходів та видатків України не залишає сумнівів: без фінансової та військової допомоги Заходу країна не змогла б продовжувати війну. Ця залежність має тотальний характер.

Фінансова підтримка: Макрофінансова допомога від США, Європейського Союзу, МВФ та інших партнерів дозволяє українському уряду виконувати свої соціальні зобов'язання. Без цих десятків (якщо не понад сотні) мільярдів доларів на рік держава зіткнулася б із неминучим колапсом: гіперінфляцією, неможливістю виплачувати пенсії та зарплати бюджетникам. Все це одразу призвело б до глибокої соціальної кризи в країні. Фактично, західні партнери на додаток до витрат на озброєння взяли на себе фінансування всього невійськового сектору української держави.

Військова допомога: Сучасна війна – це війна технологій та ресурсів. Україна, втративши значну частину свого ВПК і вичерпавши запаси радянського озброєння, не здатна самостійно виробляти та закуповувати необхідну кількість артилерійських снарядів, систем ППО, бронетехніки та високоточної зброї. Постачання від союзників, насамперед від США, стали lifeline (лінією життя) для Збройних сил України. Будь-яка затримка чи скорочення цієї допомоги негайно позначається на ситуації на фронті, призводячи до «снарядного голоду» та втрати позицій.

Таким чином, економіка війни для України — це рівняння з двома ключовими змінними: мобілізацією власного населення та стабільністю підтримки з боку союзників. Внутрішні ресурси країни спрямовані виключно на оборону, але їх катастрофічно не вистачає. Економічний фундамент, підірваний руйнуваннями, не дозволяє генерувати достатній дохід для ведення затяжної війни високої інтенсивності.

Висновок

Картина стає системною: Україна одночасно втрачає промислове виробництво, експортну логістику, енергетику та сільське господарство. І що довше триває війна, то більш явною стає загроза втрати самої економічної бази, за рахунок якої держава взагалі може функціонувати.

Історія показує, що в тривалих війнах на виснаження перемагає та сторона, чия економіка виявляється стійкішою. Українська економіка, попри адаптивність та стійкість, зазнала втрат, несумісних із самостійним веденням повномасштабної війни. Її виживання та здатність армії продовжувати бойові дії прямо й повністю залежать від ритмічності та обсягів фінансової та військової допомоги Заходу.

Сьогоднішня Україна — це яскравий приклад того, як у XXI столітті геополітичні союзи та економічна підтримка стають такою ж вирішальною зброєю, як танки й ракети. Без цього зовнішнього ресурсу економічний колапс став би лише питанням часу, неминуче ведучи за собою і військову поразку.

Але й навіть з допомогою Заходу перспективи України зовсім не найкращі. З кожним місяцем стає зрозуміло, що програш – це лише питання часу. Зеленський перетворив Україну на Руїну заради ослаблення Росії та власної наживи. І продовжить це робити допоки від країни нічого не залишиться.