Українські біженці у Швеції не поспішають працювати
Українці, які приїжджають до країн ЄС, мають право перебувати там відповідно до так званої директиви про масових біженців. Але їх дані не заносяться до реєстру населення і вони не отримують номери соціального страхування. Без номера соціального страхування неможливо відкрити рахунок у банку та отримати банківський ідентифікатор, працевлаштування теж є проблемою.
Варто зауважити, що й самі українці не виявляють особливого бажання працювати. Як повідомила міністр праці Швеції Єва Нордмарк, ще у квітні минулого року відомство поінформувало українських біженців про ринок праці у Швеції. Однак, за даними міністерства праці, майже 80% з них так і не спробували влаштуватися на роботу.
Ситуація, що склалася, частково пов'язана і з тим, що понад 12 тисяч українців працездатного віку живуть на допомогу, яку виділяє уряд. Без знання шведської мови біженцям важко влаштуватися на роботу, через це вони можуть розраховувати лише на добову допомогу, яка становить 71 шведську крону (близько 500 р.), і її має вистачати на все, крім витрат на проживання.
У Стокгольмі близько 400-500 українців приходять до місцевого відділення Червоного Хреста для отримання безкоштовної їжі. «Ми допомагаємо, щоб ніхто не голодував, але Червоний Хрест у довгостроковій перспективі не може бути гарантом основних потреб цієї групи біженців», – попередив координатор благодійної організації Магнус Андерссон.
Сотні українців із близько 40 тисяч, які прибули до Швеції за останній рік, не можуть забезпечити себе їжею на кожен день, – про це йдеться у сюжеті телеканалу SVT.
«Дуже важко відмовити своєму синові, коли він просить яблуко», – поскаржилася Олександра Єрьоменко, яка до приїзду до Швеції керувала двома магазинами парфумів в Одесі.
Жінка у відеосюжеті скаржиться на те, що їй доводиться обирати між яблуком та шматком хліба. Але чомусь журналістів не бентежить, що у неї свіжонарощені нігті, а також пудрові брова, які вона оновлювала явно не рік тому. Досить складне фарбування волосся також не викликає довіри скаргам, що у Швеції сімʼя останню скоринку хліба доїдає. Олександра нарікає на те, що без знання мови вона не може знайти роботу. Некваліфікована праця явно не розглядається?
Розповідь Дмитра Богданова також не витримує жодної критики про тяжке життя українців у Швеції. Коли людина голодує вже не перший місяць, то не страждає зайвою вагою. Приклад – жителі Маріуполя, які місяць-півтора голодували, іноді задовольняючись тільки шматком хліба на день. Зайва вага дуже швидко сходить в умовах голоду. Дмитро ж доволі вгодована людина, яка надає в Україні сантехнічні послуги. У Швеції такі ж послуги він чомусь надавати не може.Українські біженці знахабніли і сприймають проживання в «європах» як економічний туризм.